Ще три десятки літ тому Радивилів (Червоноармійськ) не дуже-то був схожий на місто, от хіба що в ті ж часи, тільки трохи раніше, розчищена центральна площа виказувала задуми проектувальників забудови. Мабуть, найбільш «визначними» спорудами вважалися адмінбудинок райради, приміщення райвузла зв’язку, будинку побуту. З інших боків до майдану підступали одноповерхові житлові будинки, хоч існували вже й висотний елеватор комбінату хлібопродуктів, універмаг (старий), трохи врозсипку – 3-поверхова школа№1, 2-поверхові торговий комплекс райспоживспілки, музична школа, корпуси лікарні, кілька багатоквартирних двоповерхівок у центральній частині міста. Вони й сторювало колорит провінційного райцентру. У 1976 році здали в експлуатацію новий будинок культури.
Приїжджого автобус привозив до самого центру Червоноармійська. Тут була доволі обшарпана автостанція з туалетом на найбільш видному місці. Саме за ним і почали зводити перший у місті 5-повеховий житловий дім, на території колишніх складів райспоживспілки. Цей дім вивершили наприкінці 1977 року.
Таким чином, 2007-й рік можна вважати по-своєму ювілейним. Саме 30 років тому Радивилів із головним чином одноповерхового містечка почав підростати до п’ятиповерхового, принаймні ближче до середини. Другий 5-поверховий дім виріс на тому місці, де раніше стояли відділення держбанку і пам’ятник Леніну (нині вул. Почаївська). Спорудження благатоповерхівок продовжувалося до кінця 80-х. Останнім у серії таких будівель став дім на теперішній вулиці Кременецькій, вивершений у 1990-му. А в тому періоді були й школа №2, поліклініка, хірургічний корпус райлікарні, універмаг, приміщення, в якому зараз розташований райвідділ міліції, готель...
Найвисотнішими спорудами стали корпуси комбікормового заводу комбінату хлібопродуктів на східній околиці – вони впадають у вічі вже на дальніх під’їздах до Радивилова.
За останні роки центр міста відчутно змінили критий ринок, по-сучасному облаштовані магазини, офіси банків тощо. Зараз Радивилів займає 694,4 гектара, до нього впритул підійшли, по суті, злившись із містом, села Балки, Бугаївка, Лев’ятин. Недалеко розташована Немирівка, ще 16 років тому частина її при затвердженні меж міста відійшла до мікрорайону Цибухів. Радивилів має 75 вулиць і провулків, причому чимало їх з’явилося порівняно недавно – на полях, які раніше використовувалися городянами для городництва. У місті 2400 дворів, зо два десятки житлових багатоповерхівок. Жителів – 10300. Для порівняння: за архівними відомостями, 230 років тому в Радивилові було всього 146 будинків.
Сьогоднішній Радивилів справляє враження цілком ошатного містечка, яке влітку вбране в зелень садів, скверів і парків, а в ці квітневі дні просто зачаровує квітуючими деревами й палісадниками. Та, напевно, найкраще видно всю бентежну чарівність нашого міста, так би мовити, з висоти пташиного польоту. Ряд знімків мені вдалося зробити всього лиш із висотних будівель – комбікормового заводу, елеватора комбінату хлібопродуктів та інших, але й такий погляд із певної височини дозволяє побачити Радивилів мовби іншими очима, осягнути його масштаб, подивуватися його привабливості, можливо, ще більше його полюбити. Ці знімки можна побачити на сайті «Радивилів. Фотоальбоми. 2007» (дивись лінки). Володимир ЯЩУК.
