Адамівка – від імені першого поселенця Адама.
Балки – від «балка» – видолинок, улоговина.
Баранне – на місцевості, де водилися дикі вівці і барани.
Батьків – від староукраїнського слова «батко», що означало «брат». «Батків» (саме так записано в перших згадках про село) означало «братів», можливо» «братів наділ».
Башарівка – від староруського бахор, бахорити – молоти зайве. Можливо, сучасна назва походить від прізвиська перших власників села.
Безодня – село в болотистій місцевості, серед трясовини.
Березини – первісно поселення, очевидно, лежало серед березового гаю.
Білогорівка – від «біла гора».
Боратин – від давнього імені Бората, Борята, власника поселення.
Бригадирівка – від «бригада» – господарська одиниця в колгоспі, колишня назва – Малі Жабокрики, сусідила з Великими Жабокриками.
Бугаївка – від «бугай», можливо, село славилося племінними бугаями.
Веселе – мабуть, колись у цьому, нині майже зниклому селі, при дорозі з Хотина до Рідкова, жили веселі люди.
Гаї-Лев’ятинські поселення в гаях поблизу Лев’ятина.
Гай – колись на тому місці був гай.
Гайки-Ситенські – поселення в гаю поблизу Ситного.
Гнильче – болотиста, «гнила» місцевість.
Гоноратка – від імені власниці села на ім’я Гонората.
Горгулі – від «горголь» – сук, наріст на дереві, поселення біля Михайлівки серед сучкуватих дерев.
Гранівка – село на «грані» – на лінії поділу, межі земель.
Гусари – ймовірно, заклав поселення колишній військовий гусар.
Дружба – назва радянського часу на знак дружби і порозуміння людей, колишня назва Дранча – від слова «дран» («дрань»), яке має кілька значень: «обшарпанець», «зорана цілина». Є перекази, що колись тут виробляли дранки - для покриття даху. Околицю стали називати Дранки, а потім – Дране. Існує версія, що Драча – від слова «дранчити», тобто здирати луб дня плетіння кошиків.
Добривода – село славилося доброю водою – джерелами річки Пляшівки.
Довгалівка – село з довгою вулицею, колишня назва – Жабокрики, Великі Жабокрики – вказувала на розташування села в болотистій місцевості, біля заплав річки Пляшівки.
Дубини – поселення серед дубів.
Жовтневе – від назви календарного місяця, колишня назва – Пляшева, Пляшова – від найменування річки Пляшівки (пляш – мілина).
Заміщина – поселення за мостом (на річці Ситенці).
Зарічне – село за рікою Пляшівкою, колишня назва Тарнавка, від прізвища місцевого польського поміщика Тарнавського.
Засів – від імені першого поселенця Заса (Зосима).
Іванівка – назва від імені першого поселенця.
Іващуки – від імені «Івась», очевидно, від нього почався рід Іващуків.
Казьміри – від імені Казмир, Казимир.
Карпилівка – від імені Карпо, яке носив перший власник поселення.
Козин – поселення на місцевості, де випасалися кози.
Копані – копань – криниця без зрубу, сажавка.
Коритне – назва від слова «корито», що вказує на особливість тутешньої місцевості, доволі низинної і болотистої.
Коти – в часи закріпачення селян «коти», «викотці» промишляли тим, що організовували втечі родин від одного власника до іншого, незважаючи на загрозу суворої кари (часто смертної).
Круки – поселення, де гніздилися круки.
Лев’ятин – від давнього імені Лев, Лев’ята, першого поселенця або власника села. Оскільки вперше було зафіксовано згадку «глев’ятинська криниця”, то, можливо, йдеться про болотисту, глеювату місцевість.
Михайлівка – від імені Михайло, у давніх записах фіксується і Віколовка.
Митниця – село було закладено біля митного пункту на кордоні Росії і Австро-Угорщини.
Немирівка – від імені Немир, яке нині забуте.
Нова Митниця – там свого часу була облаштована нова митниця при кордоні.
Новоукраїнське – нова назва, колишнє найменування села Дранча Руська – від того, що частина села Дранча була закладена при кордоні Росії з Австрією, де служили росіяни.
Опарипси – за легендою, село було продане поміщиком «за пару псів» – «о парі псів».
Острів – село в загині річки, серед болотистої місцевості.
Пасіки – поселення, жителі якого займалися бджільництвом.
Перенятин – середньовічне місто, обнесене земляним валом, де надавали пільги в оподаткуванні новим поселенцям з числа мандрівних людей, переймали таких, припиняючи бродяжництво.
Підвисоке – розташоване на підвищенні, на висоті, там друга за значенням висота Радивилівського району (після гори Красної біля Дружби).
Підзамче – поселення біля замку, мабуть, мався на увазі древній замок у сусідньому Перенятині.
Підлипки – село біля лип (липок).
Пляшева – від найменування річки Пляшівки (пляш – плішина, мілина).
Пляшівка – село отримало назву від однойменної річки.
Полуничне – більш вірогідно, що не від назви ягід, а від слова «опівнічне» (рос. «полуночное») – в таку пору випасали коней.
Пороховня – хутір серед старого, гнилястого, порохнявого лісу.
Приски – від «приски» – шматки, наділи землі.
Пустоіванне – місце, де колись було село Іванне (Івани), яке, за переказами, після пожежі опустіло, але потім відродилося як Пусті Івани, згодом – Пустоіванне.
Радивилів – від прізвища першого власника містечка Миколи Радзивілла Чорного. «Радивил» – з угро-фінських мов – новоохрещений.
Радихівщина – від давнього імені Рад, власника поселення чи першого поселенця. Можливо, як і Радехів, пояснюється словосполученням слів «радо ховатися», оскільки людям доводилося часто переховуватися тут від ворогів у лісах, болотах та очеретах.
Рідків – назва від імені Ред, Редко, звідси походила строукраїнська назва Редков, тобто поселення якогось Редка.
Рудня – на цьому місці в давнину плавили метал і виготовляли металеві знаряддя праці.
Савчуки – первісно село родини власника чи першого поселенця на ім’я Сава.
Сестрятин – ймовірно, від давньоруського імені «Сестрата», хоча існує переказ, що назва пов’язана з колишнім розташуванням села біля російсько-австрійського кордону, де внаслідок участі в контрабандних оборудках не один тутешній житель «сі стратив», тобто розорився.
Ситне – від слова «ситняк», тобто очерет. Біля села протікає річка Ситенка.
Срібне – назва кельтського походження, дана за відблиск річки (Ситенки).
Станіслави – від імені колишнього власника села.
Старики – стара частина села Перенятина.
Стоянівка – первісне місце тривалого постою кочової родини.
Теслугів – назва походить від найменування деревообробного інструмента «тесло», що нагадує собою мотику і може використовуватися для видовбування деревини.
Требіжі – назва кельтського походження, в її основі відображено прадавній корінь, який означав «житло, домівка».
Хотин – від «хотин» – «хотимий», «бажаний»; є версія, що назва може походити від древнього, нині забутого імені Хот.
Уклав Володимир ЯЩУК.
|
